Андрій Войнаровський
1716 рік. Європа. Гамбург.
Шість тижнів... Шість тижнів — це півтора місяця, або сорок дві доби. Це тисяча годин. Якщо бути точним, тисяча вісім. Годин.
1716 рік. Європа. Гамбург.
Шість тижнів... Шість тижнів — це півтора місяця, або сорок дві доби. Це тисяча годин. Якщо бути точним, тисяча вісім. Годин.
Зазвичай, наши сімейні мандрівки добре сплановані. В Європі це робити легше (за виключенням Румунії), бо букінг працює, роумінг є, джи-пі-ес (крім центра Риги). Але індоді в розписаний, як фортепіанна партія, план влітає ураган чи то форс-мажору, чи то дурні співпадіння, що призводять до того, чого ніби то не має бути.
Чи володієте ви вільно дванадцятьма мовами?
Чи є люди рівними?
Насправді, київський Майдан - то нічний кошмар усіх пострадянських керманичів - і лукашенка, і х..ла, і кучми, і "совка від совків - нашого, сучасного". Це Дамоклів меч, що висить над нашим президентськім кріслом, це додається комплектом до булави та президентського штандарту.
Сьогодні визначна дата — 360 років Конотопській битві.
360 років черговому втраченому шансу.
Як популярно (та коротко) пояснити, що то було?
Тисяча років тому... Яка з країн може похвалитися такою давньою історією?
Навіть в наші часи багато людей не виїжджає далі кума з іншого села, ані фізично, ані ментально.
Якщо заглушити мотора автівки та трошки посидіти, можна почути голос вітру. В листопаді тут вітер той самий, з анекдоту, що гне арматури за вікном. Машина стоїть на великій парківці перед магазином, ураган реве з усіх боків, навіть не зрозуміло, з якої дме більше. Автівку трохи гойдає під його поривами. Прапори намагаються зірватися та улетіти кудись за вкрите сивими хвилями суворе море, а дріт, що тримає прапор, зі звуком ліжка молодих студентів тарубонить по своїй щоглі.
Всі знають, як має виглядати яблуня. Майже всі в дитинстві видиралися на її товсті гілки, щоб поласувати солодкими чи кислими плодами, хтось падав, хтось - ні, всі мають уяву, як виглядає квітучий яблуневий сад, яблуневий спас, знову ж, а маркером того, що сучасна людина вже помилково відносить себе до молоді, це спогади про нав'язливу пісню "Яяяблокі нааа снєгуууу" (ті, хто справді за віком молодий - не знають таке). Білий налив, антонівка, що там ще було, колгоспні крадені, зараз - вкриті воском голандські та зібрані дбайливими руками українських заробітчан дешеві (39 ойроцентів кило) польські яблука по європейських супермаркетах.
В одній звичайній сім'ї народилося янголя. Хто зна, звідки в пересічній родині з'явилося таке чудо, мабуть заблукало в нас з інших, кращих світів.
Із самого малечку янгол бачив реальну сутність речей. Бачив людей такими, якими вони є. Бачив саму душу моря, сонця, квітів, дерев, обробленого та дикого поля, простих побутових речей.
В нашому житті є деякі сталі речі. Ті, що не змінюються. Наприклад, ранкова прогулянка з собакою. Ми змінили десять домівок, дві країни та п'ять міст, безліч місць працевлаштування, міняли дитячі садочки, школи та басейни, але куди б нас не кидала доля, з нашим песиком все одно рано вранці треба гуляти.
Якщо заглушити мотора автівки та трошки посидіти, можна почути голос вітру. В листопаді тут вітер той самий, з анекдоту, що гне арматури за вікном. Машина стоїть на великій парківці перед магазином, ураган реве з усіх боків, навіть не зрозуміло, з якої дме більше. Автівку трохи гойдає під його поривами. Прапори намагаються зірватися та улетіти кудись за вкрите сивими хвилями суворе море, а дріт, що тримає прапор, зі звуком ліжка молодих студентів тарубонить по своїй щоглі.
Сторінка 9 із 9