В одній звичайній сім'ї народилося янголя. Хто зна, звідки в пересічній родині з'явилося таке чудо, мабуть заблукало в нас з інших, кращих світів.

Із самого малечку янгол бачив реальну сутність речей. Бачив людей такими, якими вони є. Бачив саму душу моря, сонця, квітів, дерев, обробленого та дикого поля, простих побутових речей.

Просто бачити наскрізь - мало. Це вміє кожна десята людина. Але лише одиниці володіють даром ділитися, передавати те, що бачать твої очі тисячам інших очей.

Янгол рано зрозумів, що має таку силу. Силу бачити, та силу робити сховане відкритим для людей.

Янгол почав писати. Оповідання, вірші, поеми, романи. Янгол винайшов свій, неповторний стиль, несхожий на жодного іншого. Стиль, сповнений сонечним сяйвом, світлом, рухом, любов'ю та квітами. Він детально зображував прості речі, дрібнички, повз яких пройшли всі інші митці. А він - зупинився, помітив, зобразив - та гарантував місце у вічності.

Янгол мав залежність від сонця. Якщо довго жив на півночі, де постійно дощ та замало світла - хворів. Якщо переїздив південніше - ставало набагато краще, та народжувалося ще більше шедеврів, ніж звичайно. Треба відмітити, янгол був надзвичайно працьовитий та залишив по собі величезну спадщину.

Світ - жорстокий. Реальний світ сповнений у більшості примітивними шлунками, близькими до найпримітивніших форм тваринного існування. Світ божеволює, коли бачить янгола, бо на тлі його світла опукло видно світові гріхи та подлу брехливу натуру.

Так буває, наприклад, у птахів. Якщо піймати чайку, прив'язати до лапки маленьку червону стрічку та відпустити, інші чайки розірвуть свою сестру. Розірвуть, бо на ній є незвична прикраса. Бо вона виділяється з сірої маси.

Світ зненавидів янгола. Батько казав, що то дурне діло, писати якісь нікому не потрібні опуси та не мати "звичайної" роботи. Прагматичні жінки-самиці не бачили в фанатично закоханному в творчість янголі "нормальну партію" та відмовляли, лишалися повії. На одній вуличній жінці янгол навіть одружився, бо хотів допомогти їй через її вагітність. Брак тримався недовго.

Янгол допомагав бідним, роздавав свої теплі речі тим, кому вони потрібніші. Люди брали в нього останнє та жодна падлюка не поцікавилася, чи не холодно йому без речей.

Зображені такими, як вони є "прості люди" зовсім не тямили у мистецтві та не розуміли, чому вони зображені в чорних тонах, схожі на персонажів Босха.

Але найбільш ненавиділи янгола інші письменники. О, це були хитра, подла, підступна ненависть. Жоден з них досі не наблизився до його майстерності, бо просте копіювання позбавлене вогню, а щоб зробити щось подібне нове - треба самому бути янголом.

Письменники - люди диявольськи розумні. Немов хижі звіри, вони все життя прохажувалися навколо янгола, та казали: Ні, що то за набір слів? Так, може дещо й є, але що то за вибір теми? Що то за обороти? Що за мова? Так не можна робити!

А самі копіювали, намагалися розкрити секрети майстерності янгола, використати генія, піднятися на його тлі.

Письменники зпоювали янгола, привчали до злих напоїв та іншого, що руйнує особистість.

А потім всі, як один, почали казати янголу: Ти божевільний. Ти з'їхав з глузду. Тобі місце в лікарні.

Треба сказати, творчість янгола зовсім не схожа на таку від людини, що має психічні розлади. Але не лише чайки розривають братів та сестер, яким вища сила дала чи то червону стрічку, чи то якийсь дар.

Навіть місцеві діти, ці маленькі жорстокі майбутні дорослі, жбурляли каміння у доброго янгола. Територіально-громадська сволота більшістю голосів вирішила, що тихий письменник-янгол в їхньому нікому не відомому та не цікавому селищі - найбільша загроза та має піти геть.

Приїздить "великий" письменник з самого Парижу, доводить янгола до істерики та депресії, їде.

Лікарі, що одночасно лікують від вигаданої душевної хвороби крижаними ваннами, а від наслідків статєвих хвороб - ртуттю (що підсилює тривожність та судоми), а від іншого - гомеопатієй (що не діє ні на що аж ніяк) прискорюють відліт янгола до кращого світу.

Знайомий дає янголові револьвера (знайшов час), й той цілить собі у серце. Куля б'є лише по ребрах, але янгол більш не встає з ліжка.

Єдина добра людина у його житиі - рідний брат - поряд. Брат підтримував його все життя. Братова жінка - Йоханна - була єдиною з жінок, хто казав янголу, що він - геній.

Янгол відійшов на небо.

За все життя він зміг продати лише одну свою книгу.

Під час роботи у сфері книговидавництва в Парижі та Лондоні (було й таке) казав, що лише 10% письменників роблять свою справу через любов до творчості, а 90% - через гроші. Звичайно, янгола за це не любили та звільняли. Але то є правда. Він зосередився лише на творчості. Не дожив декілька років до сорокаріччя...

#Lit..................

Так, досить.

Якщо замінити слова "письменник" на "художник", а "книги" - на "картини", то це буде цілком реальна, не вигадана історія Вінсента ван Гога, великого працьовитого майстра, що продав за життя лише одну картину, а намалював сотні. Це історія братерської любові Тео, чорної заздрощі Гогена, проституток та інших жінок у його житті, тупих жартів байдужої більшості про відрізане вухо, історія абсенту та прекрасних, соняшних, яскравих, радісних картин.

Історія людини не з цього світу, людини з великими відкритими очима.

Історія Янгола.