Сьогодні визначна дата — 360 років Конотопській битві.

360 років черговому втраченому шансу.

Як популярно (та коротко) пояснити, що то було?

Богдан Хмельницький підписав угоду про існування Козацької Держави як автономної країни під московським царським протекторатом.

Бісмарк тоді ще не народився, тому ніхто не міг підказати, що договори з московщиною не варті паперу, на якому вони написані.

Цар та його войоводи (коллективний путін того часу), звичайно, з самого початку почали “бикувати” й порушувати договор.

Було складно, серед хижаків. Богдан проводив самостійну політику, але раптово помер, чи був отруєний.

Через лише п'ять років після Переяславського договору у славному місті Гадячі, резиденції українських Гетьманів, гетьманом Іваном Виговським були підготовлені Гадячські Угоди, що повністю денонсували договір з Московією та оголошували вхід України під ім'ям “Велике князівство Руське” зі столицею в Києві до Речі Посполитої на рівних правах з Великим князівством Литовським та Королевством Польським.

Росіяни віддавати Україну не збиралися (як не збираються й досі). Зібрали велике військо, приблизно сто п'ятьдесят тисяч, та пішли війною. Проти цієї навали українськи козаки мали щось біля двадцяти тисяч війська. Нажаль, як завжди, на боці московитів було й шість тисяч українських козаків промосковсько-збоченої орієнтації, бо єдності не було й тоді.

Виговський величезними дипломатичними зусиллями домовився з Кримським ханом, той дав ще сорок тисяч війська.

Конотопська битва — головна подія україно-російської війни. Після кількаденних боїв українці з татарами розумом та військовим хистом перемогли. Армія московитів розбита — тридцять тисяч вбито, п'ятнадцять тисяч взято у полон) військова верхівка страчена, в самій Москві — паніка, шлях до ворожої столиці — відкритий.

І...

І десь далеко в українському тилу Кошовий атаман Іван Сірко, герой майбутніх кобзарів, письменників та особисто Репіна, підняв своїх козаків (яких так не вистачало на війні з московитами) та пішов палити татарські міста в Криму.

Розлючені татари кидають Виговського та розгортаються додому.

У гетьмана України власного війська не вистачає ані для походу на Москву, ані на перемогу в україно-російській війні.

Польський Сейм ратифікує Гадячський договір у значно скороченому вигляді. Так, нікому в Європі сильна Україна не потрібна.

В Україні панує Руїна, московити отримали час на перегрупування сил та новий наступ.

Битва при Конотопі самим своїм фактом заперечує міф про “братські народи”, доводить необхідність єдиного командного центру та контролю над “добробатами”, а також в мініатюрі відображає всю історію України.

Нічого не змінилося.