Тисяча років тому... Яка з країн може похвалитися такою давньою історією?
Навіть в наші часи багато людей не виїжджає далі кума з іншого села, ані фізично, ані ментально.
Тисячу років тому на нашій благословенній землі була велика розвинена країна - Київська Русь. Від Варязького (Балтийського) моря й до Чорного, на багато кілометрів з півночі на південь та з заходу на схід - князювали поєднані братерською слов'яноскандинавською кров'ю родичі, нащадки Ольги, Володимира, Ярослава. Князі дворами з дружинами (в обох значеннях цього слова) переїздили за сотні кілометрів...
...Уявіть мапу. Придивіться. Там, де зараз всупереч санкціям та совісті європейські компанії збудували для московитів кримській міст, між захопленим Кримом та Таманським півостровом. Бачите? Згадали?
Ліворуч - Крим, місто Керчь, напівмітична Пантикапея, пізніше - Корчев.
Праворуч - Тузла, таманський півострів, та засноване в прадавні часи греками та гречанками з острову Лесбос поселення Гермонасса, що за хазарського каганату мало назву Тумен-Тархан. Святослав Хоробрий відвоював цю Таматарху, або вже Тьмутаракань, та декілька століть правителями там були київські князі.
Місце було добре, важливе для торгівельної справи, але добиратися через неконтрольоване Дике Поле було важко.
Тисячу років тому онук Ярослава Мудрого князь Гліб Святославич декілька разів посідав там у княжому палаці. Людиною був активною, розумною, при тому жорсткою. В довгій теоретичній дискусії одного разу переміг опонента ударом топора, бо скінчилися слова для захисту Християнськогої віри.
Під час князювання князь Гліб зробив чудове для своїх часів дослідження, точно виміряв відстань від Корчева (сучасна Керч) до Тьмутараканя (Тамань, сучасний Краснодарський край). Відстань напряму, взимку кригою, від Храма Івана Предтечі на керченському боці до Храма Богородиці на таманському. Хто зна, як він та підлеглі це зробили. Якщо просто стояти на льоді - то сучасних кілометрів п'ять до небокраю. А там - через керченську протoку - двадцять чотирі.
Припускають, що допомагали найкращі візантійські вчені - геометри, але хто зна, хто зна...
Князь Гліб наказав виготовити великий мармуровий блок із написом, й таким чином закарбувати на віки цю подію. Жива слов'янська мова з берегів Дніпра, візантійські календарні індикти (церковні періоди на 15 років), прив'язана до європейської цивілізації географія - все це поєдналося в чудовій пам'ятці - Тьмутараканському камені.
"Въ лѣто ҂ѕф҃ѻѕ iндикта ѕ҃ глѣбъ князь мѣрилъ мо<ре> по ледꙋ ѿ тъмꙋтороканѧ до кърчева ҂і҃ и ҂д҃ сѧже<нъ". (6576 рік - це 1068, 14000 сажен - 24 km, точність - як через супутник.).
В житті ніколи не знаєш, чи це пік, чи ще підйом, чи навпаки - дісталися дна чи знизу стукають.
Попри небувалий розквіт, прийшов занепад.
Через конфлікти князь Гліб поїхав на південно-західний кордон величезної країни, де загинув від удара топора по голові. Вбили його люди народу чудь. Ось така карма у вигляді естонського топора бумерангом наздогнала християнського князя.
Брати чубилися, потім прийшли чингізіди, залеські вигнанці й колляборанти заснували свою державу, ся привласнив мову, пам'ять, історію й назву - Русь, Rusia.
Тьмутараканський камінь в Ермітажі.
Там, де князь Київської Русі міряв протоку, вже німецькі загарбники у ХХ сторіччі збудували перший міст, та його змило.
Новий міст, один з символів окупації, ще стоїть, але потроху провалюється до пекла.
Ніколи не знаєш, зараз підйом, чи спад.
Й кого згадають через тисячу років.
І хто буде князювати в Києві.