#LiterLG
Дорога крізь тисячоліття.
Дві тисячі років тому Римська Імперія єднала величезні простори тодішнього цивілізованого світу.
Тисячі суворих легіонерів на своїх мечах та списах несли варварам порядок, закони, культуру, філософію, дороги, податки, закони торгівлі, театр та розваги.
Місцеве населення, зазвичай, партизанило, переймаючи у завойовників як добре, так і погане, і розбещуючи друге-третє покоління слуг Метрополії. Врешті решт, ще через два-три сторіччя велика Римська Імперія розвалиться, як будь-яка інша.

Дороги, збудовані тисячі років тому, прекрасно працюють досі.
Ми їдемо по Людвігштрассе містечка з довгою назвою Гарміш-Партенкірхен.
Ні, не так.
Ми їдемо по давньоримському шоссе Віа Клаудіа, що з'єднує розділені Альпами Венецію та північне місто Августа - сучасний баварський Аугсбург. Ви уявили відстань? Прониклися величчю розмаху крил Імперського Орла? Ви бачили Альпи?
На цьому місті, в долині проміж скель, римляни заснували своє місто - Партанум. Поряд жили, зрозуміло, місцеві мешканці, яких називали, звичайно, германці, тому їхнє поселення називалося просто - Германікум.
Йшли роки, фактично одне місто мало статус двох, бо це ж два міських голови і все таке інше, римляне давно пішли, місцеве германське населення цікаво спаплюжило назву "Германікум", перетворивши його на Гарміш, а через церкву в центрі Партануму (доречі, перебудованого язичницького храму), свою частину міста назвали Партенкірхе. Логічно й просто.
Друга Імперія - Священна Римська Імперія Германської нації, Другий Райх, на цих землях, дала начало Öстеррайху, тобто Австрії, що зараз починається буквально "за отой горою". В ті часи тут спалювали відьом. Десятками. Їхні голост можна почути (якщо вмієте слухати) біля тієї самої церкви, що стоїть на місці поганського капища.
А місцеві мешканці, ті самі, що жили тут до римлян, та живуть досі, будували й досі будують прекрасні будинки, прикрашені чудовими розписами, варять чудове (як скрізь в ареалі володінь німецького народу) пиво тa співають веселих пісень..
Пройшли ще роки. В тридцятих роках двадцятого сторіччя містечка знов відчули небувалий розквіт та силу. Поперше, об'єдналися в одне місто (чисто адміністративна дія). На гори були проведені спеціальні залізничні колії з прекрасними зразками німецького інженерного генію - зубчатими додатковими колесами. Доречі, історія повторюється, ті колії діють до цього часу, хоча й тієї, Третьої Імперії (Райху) вже також немає.
Тоді, у тридцятих, збудували фунікулери, гірськолижні траси, трампліни, всю інфраструктуру, та логічним завершенням розвитку було проведення зимових Олімпійських ігор 1936 року. Сотні спортсменів з усього світу з'їхалися у цей чудовий курорт на головні всесвітні змагання.
Слід зазначити, що етапи відповідальних спортивних змагань проводяться тут і досі. Інфраструктура працює.
Десь за горами, де раніше був замок з привидами, була база підготовки відомої дивізії Едельвейс (після війни - база НАТО та інститут дослідження Радянського Союзу, на хвилиночку. Працює досі).
У п'ятдесят другому у Гарміші декілька місяців жив Степан Бандера з сім'єю, шпацирував містом та вандерував горами.
Відвідував мальовничу прекрасну дорогу Партнахкламм вздовж гірської стрімкої ріки, дивився у власне відображення в холодному озері Айсзеє, роздивлявся верхівки Цугшпіце й Кройцшпіце.
Ми їдемо по давній римській дорозі в Баварії, та дивимося на живу історію Європи.
Історії, що надихає.
2019