Слава брату, шампанське, кордони та інші спогади.
Якщо їхати автівкою через Відень, то можна навіть на автобані, що прорізає місто, застрягти у корці.
Якщо зробити невеличке напівколо, то в півсотні кілометрів на схід знаходиться місто Братислава, столиця Словаччини.

Насправді, це найменша відстань між столицями в Європі. Крім того, майже до "мурів" головного міста країни впритул підходять кордони Угорщини та Австрії, тобто, такий інший прикордонний населений пункт, де зконцентрована влада країни, ще пошукати треба. Добре жити, коли сусіди нормальні.
Братислава може зігріти кожного. З одного боку, це такий собі затишний "Відень на мінімалках" - той самий Дунай, ті самі кнайпи, ті самі кав'ярні, чоколядниці, вулиці, старовинні собори та більш модернові палаци, театри, інші ознаки великої імперії на кожному кроці. Сюди навіть колись трамвай ходив, ті самі п'ятдесят кілометрів, із самого Відню.
Той, хто любить набити черево, знайде тут відмінну кухню, що зібрала у єдине меню як австрійську, так і слов'янську кухню. ПирОги з бринзою та беконом, смалець (з бринзою), риба з грибами (та бринзою), суп (з бринзою), утка (здогадайтеся, з чим), шніцель (найн! Оне кєзе!!) - додайте до цього вельми непогане місцеве пиво, вино та шампанське. Голодним ніхто з-за столу колиби не піде.
Братислава була слов'янською приблизно тоді, коли й в нас Володимир хрестив Русь. Потім на довгий період ці землі захопили мадяри, та місто на честь "слави братів" перейменували у Пошонь. Німці з Австрії також вперто називали (та й називають, попри протести, й досі) Братиславу Пресбургом.
Ви чули цю назву, принаймні, в школі на уроках історії чи у "Війні та миру". Доречі, зараз вивчають? Ні? Хто знає зараз сучасну людину молодшу за 20 років, хто прочитав? Ліс рук, як казали вчителі. Так ось - Пресбург - це з епохи Наполеонівських війн. Це якось треба укласти в голову, що Аустерліц - це сучасна Чехія, а Пресбурзький мир - це Словаччина. Не знаю, що вам дасть це знання, але все ж таки, най буде.
На центральній площі Братислави стоїть цікавий сучасний пам'ятник. Ні, я не про той, де хтось з люка вигляда, як в Бердянську. Ні, це не той, на П'єро схожий, як пам'ятник Вертинському у Києві. Пам'ятник невисокому чоловіку, з трикутною шляпою на голові, в військовому камзолі. Позаду - Французький дім, на ньму французький прапор. На перший, та й на другий погляд на монумент, це має бути Імператор Наполеон Перший, що вкрай задоволений собою підписував тут мирний договір, за яким отримував собі венеціанську Далмацію, Істрію та безліч інших земель. Моя Оксана, дивлячись, як я фотографую, сміється: зараз Гліб пише в голові оповідання, де розмовляє з духом Наполеона.
Але ніт.
Це Жан Євангеліст Юбер, солдат Наполеонівського війська, за легендою лишився тут лікуватися від поранень, та вилікувався так чудово, що оженився на словацькій молодиці, що його доглядала, та лишився тут. Крім того, він був з французької провінції, колись названої римськими легіонерами "Кампанія", тобто, Шампань, на лягушатний гнусавий манер.
Ви же знаєте, що це в Бургундії клімат нормальний, тому віноград та вино там чудові, а в Шампані холодніше, виноград кисліше, зимой погреб промерзає, бродіння йде не так, як треба для нормального виноробства, у вині з'являлися бульбашки, з якими безуспішно боровся колись бенедиктинський головний монах - "домус" (скорочено - дом) Пьєр Периньйон. Бульбашки щастя (тиск у пляшці вдвічи більший за тиск в автошині) він не переміг, а його ім'ям назвали шампанське, ніби, так і задумано було.
Так в Словаччині клімат той самий, що в Шампані, виноград схожий, земля з домішками вапняка - така сама, крім того, у печерах формується ідеальний мікроклімат. Тож, недострілений росіянами чи австріяками пан Юбер розпочав виготовлення "шампанського" в Словаччині (формально, у Венгрії. Чи Австрії). Якщо це лише легенда, то придумано непогано. "Словакіан спарклін вайн" (бо слово "шампанське" вживати зараз не можна) "J.E. Hubert" - рекомендую. Пам'ятник Юбер заслужив.
Дорога кличе далі. Клятий коронавірус влітку поперекривав кордони, тож, зі Словаччини до Чехії в'їзд був вільний та зовсім без зупинок, а з боку Австрії до Чехії карти гуглу показували червоним кольором довжелезну тягнучку.
Попереду ще були два беззмістовних дня ремонтами Польщі та рівними як стіл, вже нецікавими, вузенькими та сіренькими дорогами країн Балтії. Поляки, доречі, будують новий, схожий на форт, прикордонний пункт з Литвою. Готуються до війни? Щось знають? Зомбіапокаліпсіс?
Їдемо.
Лише в багажнику чекають на свій час дбайливо загорнуті в м'яке двійко пляшок словацького шампанського.
#LiterLG