Якщо в австріяцькому Граці розпочати знайомство з містом неквапливою прогулянкою від вокзалу довгою Анненштрассе у напрямку історичного центру (тільки не переплутайте, в інший бік від Хауптбангофу ця сама вулиця називається Еггенбергерштрассе та веде до однойменного замку), то спочатку типові навколовокзальні не зовсім чисті засмаглі різноманітні люди, модернова прямокутна обшарпана забудова та типові кебабниці на кожному кроці не відкриють красу цього "серця Штирії".

Не нервуйте, не поспішайте, йдіть далі. Поступово різнокольорові панельки зміняться трьох-чотирьохповерховими більш приємними будиночками, простукотить трамвай (майже, як у Львові), потім на розі вулиць будівлі матимуть архитектурні прикраси замість рівних ліній, а після того як зайдете у чарівну Бармхерцигенкірхе (чи, якщо віра не дозволяє, просто попоїсти у прекрасну італійську ЛаТавернетту поряд) - остаточно стає зрозумілим - ви у Граці. Далі до річці Мури можна йти лівіше - по Козакенгассе (всі ж пам'ятають, що наші козаки врятували Відень від турків), або правіше, через ЗюдТіролен Плац, тут не менш красиво.
 
Не поспішайте переходити річку через міст Ерцгерцога Йоханна. Тут, біля води, треба роздивитися на всі боки, покрутити головою. Прямо та правіше спрямовує плавні обриси у небо Францисканська Кірха, різко ліворуч приваблює сучасним дизайном Кунстхаус, а лівіше від нас, на 11 годин та вгору - домінує Замкова Гора - Шлоссберг з символом городу - Часовою Баштою. Вниз, до води, тут можна не дивитися, там кафетерії сучасного наркоманського штибу.
Перейдіть міст (замочки на бильцях, все як має бути) та пройдіть вздовж річки до штучного остріву Мурінзелю, потім трохи від води до гори. Поспілкуйтеся з аристократичною парою, що 340 років приходять на це місто пити каву. Ви ж знаєте, що в кожному європейському місті живуть Одвічні, Хранителі, Вартові, як їх тільки не називали. Років хто сто, хто двісті, хто триста. В Дубровнику один казав, що тищу років живе. Доречі, коли вони згадують, як "прийшли слов'яни", завжди перепитую їх "звідки", та тішуся реакцією. Але про те іншим разом.
Вуличка немов тупикова, впирається в гору, але там є вхід, немов у казці. Гора впускає в себе, й в середині є приміщення, експозиції цікавинок та, зрешті, технічне диво - ліфт.
Ви підіймаєтеся на самісеньку гору, й бачите весь Грац. Чудова панорами відкриває весь цей "Градець", що навіть своїм ім'ям пам'ятає Велике слов'янське переселення з Дніпра у Європу та на Адриятику. Звісно, зараз тут бачимо майже всі будівлі німецькомовних нащадків Священної Східної Римської Імперії Германської нації, Öстеррайху-Austriae, тобто Австрії, великого центру, що не впав навіть під час османської навали.
Герб Грацу знов нагадує галицького коронного лева, можна дивитися на нього, згадувати минуле та трохи мріяти про наше майбутнє. Доречі, всього лише 50 км звідси, у Бад-Гляйхенберзі, в квітні-травні сорок п'ятого дивізія "Галичина" утримувала тут фронт і через героїзм наших вояків те містечко не потрапило до зони радянської окупації Австрії. Хто не був, обов'язково відвідайте місце, де стоїть наш Тризуб та викарбований напис "Dem steten Gedenken der für die Freiheit in Kameradschaft gefallenen Söhne der Ukraine und der Steiermark gewidmet".
Не відволікаємося, дивимося на Грац зверху, від Уртюрму, всмоктуємо цю дивовижну панораму прямо у клітини пам'яті, потім гуляємо бастіонами, проміж левів, хрестів, башт та криниць, й спускаємося, нарешті, прикрашеними квітами звивистими сходами вниз, до Альтштадту.
Тут є все. Є Палац "Сарай" у турецькому стилі з фігурою турецького воїна (бо вся історія Європи південніше Відню так чи інакше пов'язана з Стамбулом чи обороною від нього), є безліч християнських соборів, чотири університети, старовинні вулиці, площі, аптеки, театри, палаци та кав'ярні, вуличні музики та традиційні крамнички, що надають того самого "європейського" колориту давнім містам нашого континенту.
Обов'язково треба випити пива у Glöckl Bräu під годинником на Глокеншпіль Плац. Мозаїчні фігури на золотому тлі, викладені на будинку, будуть клімтовським сяйвом віддзеркалювати сонце та зігріють ваші мандрівні блукаючі душі. Тримайте вуха та очі відкритими, слухайте та дивіться навкруги.
Грац - велике місто, у кожен куточок якого можна пирнути на декілька годин, чого варті Арсенал, Кунстхаус чи інші музеї та церкви. Про це можна читати, писати та говорити дуже довго. Кожен знайде щось своє. Ніхто не піде без емоцій.
Європа. Велика сім'я народів, до якої належить Україна. Є, що дивитися, чого навчатися.
Та свого не цуратися.
#LiterLG