Особисто від нашої сім'ї премію за найкращу різдвяну ялинку цього року знов отримує Вільнюс. Шикарна шляхетна біло-синя споруда на головній площі стоїть прикрашена величезними шаховими фігурами, гармонійна та симетрична, навколо правильне білосніжне коло святкового ринку. Над головою ілюмінація, у повітрі аромати пуншу, вафель, кави та шоколаду. Атмосфера свята беззаперечно є, вона правильна, та не дає навіть малесенького приводу для нарікань.
Ми були тут на Різдво шість років тому, й тоді також Вільнюс в нашому суб'єктивному рейтинзі переміг класичну ялинку та ярмарок Таллінну та прикрашену ключами ялинку Риги. Хто не зна, в Естонії та Латвії досі сперечаються, де саме було встановлено ялинку вперше. Берлін та інші німецькі міста загадково мовчать. Вільнюс просто бере й робить з року в рік найкращу.
Ми любимо Вільнюс. Саме тут, і це особисте відчуття, місто не відчувається нехай милим, нехай формально красивим, нехай розвиненим, але безкінечно чужим, як Таллінн та Рига (та ще й бл... тобто, балтийський клімат). Люди, людські очі в столиці Литви нагадують Київ. Вони живі. В Таллінні - фіни, пітерці та необґрунтований пафос вкупі із завжди крижаним голосом в сфері обслуговування, в Ризі - як було докладно розсказано іншим разом - коти й чоловіки, а в Вільнюсі... В
Вільнюсі хвилями накатує відчуття, що колись ми були дуже близьки з Великим Князівством Литовським, а потім - з Речью Посполитою, першим балто-чорноморський успішним проектом. В Вільнюсі бачиш на відстані руки ту шляхту, вдихаєш аромати знайомих страв, чуєш грубовату, але стародавню мову, що зберігла безліч прадавніх індоєвропейських слів. Герб "пАгоня", що чекає на свого брата з Білорусі...
Особисте, але що шість років тому ми тут були з українським прапором, що зараз зі стрічками та синьо-жовтими прапорцями на сумках та одязі. Не відпускає, слава Йсу.
В кафе з вами побалакають, пошуткують, пофліртують. Межа в кожного своя, звичайно, офіціантка відразу на стол не приляже, як в Дніпрі, а офіціянт по спині не похлопає волохатою грязною рукою, як в Неаполі, але шанси на всяке таке типу побалакати є. "Як в моєму Новомосковську" - сміється наша шляхтичка Оксана у вільнюскому ресторанчику, спостерігаючи за безхитрісними доброзичливими залицяннями трошки піддатих чоловіків до персоналу, та на дівчат-відвідувачок, що причепурені та красиві прийшли зніматися у "хлібне місце". Красиві шкіряні штані, платтячки, міні та колготи (добре, хоч грудень аномально теплий), каблуки та помада.
Литва вижимає максимум зі свого географічного положення. Історичні вакцинації подіяли - столицю полякам не віддадуть, росіян знов не пустять.
Будуть торгувати та махати ручкою ворогам з-під прапопу НАТО.
Та кожного Різдва будуть вигадувати та споруджувати найкращу серед країн Балтиї ялинку.