Оцінювати місто - справа невдячна та не зовсім потрібна, чесно кажучи. Наприклад, після доброї ночі та з ясною погодою будь-яке місто буде вважатися найкращим у світі, а якщо ти невиспаний, ображений на весь світ та чимось незадоволений - навіть найліпше місто на Землі - Київ - буде сприйматися некрасивим.

В Загребі є один таємний інгредієнт, що підкупив з першого нашого візиту. Кав'ярні. Можна сісти та смакувати горнятком улюбленого напою о сьомій ранку, о восьмій, звичайно - удень, та до глибокої ночі. Кав'ярень у Загребі чи то чотири тисячі, чи то п'ять, вони на кожному кроці, кава смачна, ароматна, обслуговування набагато більш живе та людяне, ніж на півночі Європи.

Взагалі, люди тут дивляться навколо себе, навкруги, та водночасно в очі, привітно вітаються, інколи навіть з незнайомими, відмінно та природньо підтримують small talk, люблять собак, поступаються місцем в черзі, а також можуть голосно з'ясовувати відносини, лаятися зрозумілими українцям словами, нетолерантно висловлюватися про своїх та наших географічних сусідів та придивлятися, на який бік ми хрестимося. Це виразно контрастує з Таллінном, де наші сусіди по дому не вітаються та відморожено відвертаються вже три роки поспіль. 

Місто живе за своїм, південним графіком. Прокидаються дуже рано, п'ють каву, поспішають на роботу (насправді, не дуже й поспішають). Працюють іноді дивними змінами, наприклад, з другої до восьмої години, бо не так спекотно. Вдень у робочий час ті самі кав'ярні щільно заповнені місцевими працездатного віку, що емоційно обговорюють свої справи, молодь сміється, дідугани згадують часи "пріє рата (до війни)". Коли вони взагалі працюють?

Зрозуміти місто, країну та людей, як завжди, допомагає похід міськими ринками. Це реальна насолода рецепторам. Очі радіють кольорам фруктів та овочів, ніс шукає розмаїття трав, вуха вихоплюють із загального шуму звук чищення свіжої риби від луски, язик торкається смачної черешні, шкіра ловить прохолодне повітря з холодильників м'ясних лавок, вестибулярний апарат намагається знайти десь корзину та пронести її бодай десять метрів на голові, як символ ринку куміца (кумася) Баріца, а особливим нематеріяльним відчуттям можна почути, як та кума розмовляє. Сім відчуттів... А в вас скільки?

Загреб має, що запропонувати будь-якому прискіпливому туристу. Тут є куточки, схожі на Відень, є театри, класичні будівлі імперського періоду, є мадярський вплив, є давні замки, величезні християнські собори, є трохи типової радянської забудови, є одноповерховий приватний сектор з милим торохтінням трамваю, поряд величезна гора з зимовими розвагами, трохи в інший бік озеро, річка, нудисти, серфінгісти та інші байдарочники та каноїсти. Беріть екскурсію, гугліть історичні місця та пам'ятки, виділяйте час на Мирогой та досліджуйте місто власними ногами.

Придумав слоган. Виділяйте час на Мирогой, допоки Мирогой не виділив час на вас. Мирогой - це Парк-Кладовище.

Загреб існує трохи окремо від іншої Хорватії. Темп життя тут вищий, прискореніший, ніж на морі. Одночасно, вони вільно користуються всією сучасною технікою, офіціянти зчитують заздалегідь оплачені кью-ар-коди зі смартфонів відвідувачів, є багато дигітальних послуг, але загребчани, скоріш, скажуть, що в цьому вони відстають. Не те, що ваша Естонія, скажуть вони з таким відкритим обличчям, що починаєш підозрювати якийсь жарт. Може, це така балкано-слов'янська хитрість, хто зна.

Головне, можна у будь-який час попити смачної кави.

Та знайти інше. В принципі, все, чого побажаєш.

Любимо комплексні, самодостатні міста, де все є.

А яке смачне там місцеве пиво...

#LiterLG