Чернігів.
Одноголосно, одне з головних відкриттів початку цього року.
Слухайте, як же ми, українці, зневажаємо себе.

Читаю одну відому всім книгу американського автора. Десь в їхньому штатівському зажопинську проводиться ярмарка, присвячена історії містечка, з архитектурою 1870-х, експонатами 1880-х, ляльками 1890-х, листами 1900-х років. Все. Все! Раніше там бігали індіанці (але то - неточно). І на цьому проводиться фест рівня цілого штату, за підтримки майже всіх недержавних організацій тієї крапочки на мапі. І місто заробляє!
А що в нас? В нас є Чернігів. Ось стоїть церква, яка побудована в ХІІІ сторіччі. Ні, в ХІІ. Ні, ось інша церква, ніби-то ХІ сторіччя. Так, ви її бачили на етикетці Чернігівського пива. Місто згадується на другому місті після Києва в Повісті Врем'яних Літ в 907 році. Візантійці також згадували Чернігів у торгівельних документах того періоду.
Є наше "Слово о полку Ігореве". Ось він, реальний, історичний, якого можна ніби-то помацати руками, не тільки літературний персонаж (а навіть, якщо було б так!) князь Ігор Святославович. Ось його могила. Він був повною протиріч персоною, син тутешнього, чернігівського, князя, потім князював в Новгороді-Сіверському (також - Україна, де зелений з шостипроменевою зіркою, прапор), брав участь у братовбивчому поході на Київ разом з Андрієм Боголюбським, ходив походами на половців вдало та невдало, потрапляв у полон до них та збігав, Ярославна поплакала і стоп, фіалка розцвіла (версія 1.0, початок). Перший наш історичний римований трілер про нього.
І що? Десь це широко популяризується серед наших, широко Україною, чи серед іноземців, мол, приїжджайте сюди, побачите та доторкнетеся до такої історії, давніше якої тільки трипільці?
Чи знаєте ви, що в Чернігові найбільша кількість та щільність курганів, тобто княжих поховань? В самісенькому центрі міста - величезний курган напівмітичного князя Чорного, що дав назву місту. Великий, досліджений. Чули?...
Ех... А конкуренцію з Києвом за першість, звичайно, Чернігів програв давно, але колись боровся, як вмів. Між містами була дорога, та сама, що й зараз. Місця, де були засідки місцевих Соловейків-розбійників, потім митниці княжої доби, потім пости ДАЇ, зараз також не пусті - можна щось купити. Люди-нащадки майже такі ж самі, як були тоді. А між тим - тисяча років історії - сіверські русичі, половці, татари, литовці, поляки, знов татари, німці, росіяни, знов українці, Стефан Баторій, Вишневецький, Хмельницький, Мазепа та Магдебурське право.
Чернігів зараз приємно вразив магазином-музеєм з патріотичною літературою, касками та прапорами всіх Майданів та російсько-української війни. Власник спитав, звідки ми, він усіх питає, та додав сумно, що місцеві не ходять та не купують.
Обслуговування у відповідь на наше звертання українською було скрізь російською, крім архітектурно-музейного комплексу. Сумно, але можна виправити, з молоддю треба працювати, бо теорію батога та пряника ніхто не відміняв.
А ще пам'ятник Шевченку, який дивиться на розливи Десни, 12 гармат на Валу (якщо дівчина відмовляє вам, то вона хитро призначає побачення біля тринадцятої пушки), будинок Мазепи, він же дім Лизогуба, він же будівля полкової козацької канцелярії, а ще печери та монастирі та багато, багато іншого...
І головне. Зараз Чернігів чистий, доглянутий та охайний, принаймні в туристичному центрі. Нова бруківка, вказівники, стан доріг та будівель добрий - повірте нам, ми багато їздемо Вкраїною. Встигли з децентралізацією, поки вона була (але 80 відсотків місцевих проголосувало не скажу за кого). Вони готові приймати людей, але поки приїздять здебільшого кияни пожерти на вихідні в місцевих ресторанах, бо ціни набагато нижчі, ніж в самому Києві.
Не можу уявити, як могли б розкрутити це місце американці, якщо це було б їхнє історичне місто.
#LiterLG