Зафіксую емоцію

До нашого заробітчанства в одній українській оселі приймали дуже багато людей, серед яких, як це зазвичай буває, траплялося багато всякого лайна - прокурори, податківці, якісь мутні типи з бізнесу, дешеві журналістки та дорогі митники.

Всі вони потім, доречі, голосували за Зеленського, але зараз не про це.

Спілкування проходило в стандартному режимі - ми з О приїжджали десь с чергувань, трохи невиспані, зі світу нічних розмов з найкращими лікарями Дніпра, Новомосковська та Кам'янського, в автівці переказуючи один одному прекрасні та жахливі з анатомічної й психологічно-еротичної точки зору історії бідних рядових міліціянтів, заплаканих повій, забуханих роботяг, зколовшихся нариків та укурених студентів, бандитів і невдалих водіїв, що пройшли через сумні м'ясорубки нашіх невідкладних хірургічних відділень.

Так ось, ми з О після всього того опинялися за столом, де чергова двадцятип'ятирична гнида, пробачте, співробітник податкової, розв'язно дивлячись крізь людей, цідив крізь зуби: "Ет'я смєніл тайоту на лєксус, на лєксус, да, падагн'алі мне в паадар'к".

Чи вже п'яненький, не знайомий до того районний прокурор, раптом дивлячись на мене вовком, казав: "а свого районного хірурга я ось де тримаю, в мене на нього такаа папочкааа", - і грюкав по столу долонею.

Чи якась напівальцхаймерна тітка з начьосом починала голосити нам, що "так вас жалко, такіє розумниє, а в дактара пашлі".

Чи якийсь титулований науковець починав нести антинаукову єресь.

Чи раптовий в нашому тодішньому, загалом, немедичному колі, лікар (іноді навіть головний лікар) починав розповідати щось з методик лікування лопушком...

А навколо молодь - наші тодішні однолітки та молодше покоління - заглядали цим людям до рота, мріяли стати такими самими, з презирством перепитували "хіруургіі, даа?", та будували плани "паадняться" до володіння генделиком. А може, навіть вступити "в какую-нєбудь партію".

Словом, практично кожне тодішнє спілкування з тими прекрасними людьми закінчувалося (хвилин за п'ять) тим, що я їх обкладав фуями, казав, що думаю про кожного окремо та всіх разом, та ми забиралися геть. Захищати нас ніколи ніхто не збирався, навпаки, вибачалися перед тими "поважними особами", бо "нам тут жить".

Пройшло десять років, ми не змінилися.

Але лякає те, що всі вони не змінилися також.

Емоція зафіксована

Програма спілкування, в принципі, зафіксована також.

Всім на радість

#LiterLG

Р.S.  емоція з'явилася від роздумів про причини поганого виступу нашої збірної на Олімпіяді

02.08.2021