Яхта гойдається на хвилях. Ранкова, задимлена та якась невпевнена лінія небокраю розчиняється в безмежності Київського моря, зливаючись з блакитним небом. Дніпровські пагорби, де серед новобудов ще зустрічаються ділянки лісу, нависають над маленькими островами, де річкові птахи, здурілі від різноманіття риби, неквапливо шпацирують піщаними ділянками берегу, залишаючи сліди на піску. Сліди, як і життя всіх нас, мають обмежений строк існування.

Капитан, що нас зустрів на своєму вітрильнику в Вишгороді, був молодикуватий, з благородним сріблястим волоссям, із справжньою, не бутафорською, люлькою з вишневим табаком та елегантною клюбною сорочкою. Лід між нами, до того не знайомими, розтанув майже відразу, бо ми прийшли не вимахуватися, а переймати його дорогоцінний досвід.

Знаєте, серед "справжніх" "морських" яхтсменів, які пройшли швидкі курси та потрималися за канати під час якогось шостиденного навчального круїзу, досить швидко формується комплекс зверхнього ставлення як до всіх сухопутних ("нема в мене більше кума"), так і до тих капітанів, які ходять під вітрилами та мотором ріками, річками та озерами. А дарма. Причини такої поведінки, як і результати виборів, криються у темних нетрях людської натури та психології, не лише постколоніяльної східно-, південно-та західнослов'янської, але й скрізь світом.

Оксана сьогодні розмовляє мало. Вона зосереджено тримає штурвал, періодично кидає погляд на кранець, що я викинув за борт, імітуючи ситуацію MOB - Man Overboard, тобто "людина за бортом". Оксана відпрацьовує три протокола, спочатку зупинитися та кормою вперед підійти до того кранцю. Цю деталь, доречі, англомовний світ називає "фендер", ми ж називаємо "бокобран", тобто захисник, бранитель бортів-боків.

Сьогодні бокобран навіть має ім'я, звичайно ж, Вілсон.

Велику ріку Дніпро особисто ми любимо та поважаємо з дитинства. Так склалося, що з самого малечку слова "Реве та стогне Дніпр широкий", "редкая птица долетит до серединьі Днепра" та інші хрестоматійні вислови ми могли, так би мовити, відчути на дотик, побачити, почути. Навіть на смак. Вже набагато пізніше додалася геніальна пісня одного невдалого політика "Небо над Дніпром, хто без тебе я". Підтверджуємо, небо над святими пагорбами Києва, над Горішніми Плавнями, Кременчугом, моїм ріднім містом-Дніпром з його залишками Кодацької та Богородицької фортець, над майже рідним Кам'янським, над Хортицею та далі вниз за течією - це небо, яке наше, яке не можна переплутати ні з чим, небо, яке тримають наші герої, небо, куда йдуть найкращі.

Оксана черговий раз вправно підходить до бокобрану та зупиняється точно біля нього, використовуючи лише штурвал, ручку мотору та заброс корми. На черзі маневр "вісімка", маневр "круг" та відпрацювання розвороту майже на місці. Капитан споглядає на нас, палить, підказує, що яхта розвертається навколо своєї мачти (це знадобиться у вузький стоянці). Йому цікаво, бо ми трохи не вкладаємося в типові образи - якісь суржикомовні з естонськими шкиперськими документами та далматинською морською термінологією.

А навколо нас - береги головної реки країни.

Київська Русь зформувалася як держава через забезпечення торгівельного шляху "з варяг у греки", козаки мали свої фортеці за порогами Дніпра, велика ріка ділила Україну на право- та лівобережну, вона ж ті береги наново єднала. "Немає іншого Дніпра", з його державотворчою історією.

Дніпро, Борисфен-Бористен, Славутич-Славута може примусити поважати себе. На превеликий жаль, в річках та ставках гине більше людей, ніж на наших морях. Холодна, швидка вода, підводне деревиння та підступні камені, течія, водосховища та шлюзи, баржі з херсонськими кавунами, недодекомунізовані "комети", п'яні гідроскутеристи та інші перешкоди роблять перебування на воді небезпечним. Треба бути уважним, не менш уважним, ніж на морі. Бути капітаном на річці не легше, ніж на солоній воді.

Підняли вітрила, кружляємо навколо "Вілсона". Оксана дає команди, я перекидаю ті паруса. Яхта йде.

Місце, де стоять вітрильники на Дніпрі буде називатися, скоріш за все,  "яхтклуб". Звичайно, не "марина", бо немає моря, але за оснащенням та інфраструктурою деякі (ще не всі, звичайно) річкові вітрильні клюби вже перевершують деякі провінційні медитеранські. Взагалі, на нашу думку, на Дніпрі повинно бути разів в десять більше яхт та приватних кораблів, ранкових рибних ринків з відповідними ароматами, людей середнього клясу, що з покоління в покоління мають свій невеличкий рибальський, судоремонтний чи вітрильно-навчальний бізнес.

У вузький гавані яхтклюбу ми декілька разів підходимо та відходимо для швартування. Гени доньки справжнього капітана допомагають Оксані вправно маневрувати на вузькому просторі та не провалити гру "Евергрін проти Суецу". Вілсон вже врятований та сушиться. Капітан споглядає за нами, щось собі думає. Небо над Дніпром наповнюється насиченим синім кольором, якого так не вистачає на сивій півночі.

Зашвартували вітрильник, тиснемо руку капітану. Йдемо. Він димить люлькою та дивиться нам вслід.

Десь на острові легкі лагідні несолоні дніпрові хвилі змивають сліди, що залишили на піску птахи.

Кожен день життя дається нам у подарунок з надією, що ми проживемо його краще за попередній.

Треба хоча б намагатися