Є в мене в Україні один друг, який весь такий великий, широкий як тілом, так і душею, жорсткий, навіть жорстокий іноді, але безмежно щирий та сповнений пихи й шарму одночасно. Він сам собі ззовні Портос чи Харві Вайнштайн в найкращі роки. Спільних друзів в нас нема, бо він, взагалі-то, не заводить приятельство через своє надто реалістичне відношення до людства. Сам дивуюся, як ми затоваришували. Я досі повторюю за ним деяке матючиння, так само навішую прізвиська та, власне, все моє життя вже років 15 йде за його влучним порівнянням.

Так ось, друг завжди мав прекрасну чуйку. На все - на медичні ситуації, на події, на жінок (ви не уявляєте, як він влучно одним-двома словами дає характеристики всьому, що нас оточує). Йому достатньо було одного погляду, щоб розписати минуле, сучасне та майбутнє якоїсь пари чи трикутника, наприклад, навіть коли ті персонажі про це ще не здогадувалися.

Він завжди мінімізував свої слова, фактично, висловлювався афоризмами.

Може, тому зійшлися, хто зна. Потім роз'їхалися.

Тепер сучасність. Їдемо вчора далекими рибальськими селами на узбережжі, бо там, де корабельні сосни підходять до моря, в маленькому музею зберігається справжній меч вікінга, декілька бойових сокир та шведська шпага, яку можна потримати в руках, та ще багато цікавого.

Радіо радісно повідомляє, як на кордоні з запоребріками (він тут вже рядом, в Нарві) будуть реконструювати з росіянського боку міст та прикордонний перехід, вихваляючись, скільки зможуть пройти людей та проїхати вантажівок з автобусами.

З боку Таллінна також дорогу на Схід розширяють, підсилюють. Стратегічно важливо, чи шо. З Європою з'єднує дві дороги, але вони тоненьки та поганенькі, як і по всім країнам Балтії. А в цей бік - як показилися.

Кажу (в такі хвилини я ніби набираю кілограм двадцять та стаю схожим на того свого друга):

- Танки підуть.

Оксана зітхає, оглядаючи через заляпані весняною грязюкою вікна навколишні болота, та додає пару слів про час валити, практично повністю повторюючи вчорашню смску зеленої депутатши.

Зітхаємо вже обидва.

Прав був друг, казка про Колобка.

#LiterLG