Суецький канал зараз перекрито. Тригернуло, бо трохи нагадало наше особисте.
2009 рік. Він працював капитаном на великих торгових судах вже майже двадцять років.
Проходив Суецький канал.

Не спав три доби через погані погодні умови та бажання все контролювати особисто - курс, фарватер, сам дивився в усі боки через бінокль, бо нова команда, набрана фірмою з числа найдешевших індусів та філіпінців, м'яко кажучи, погано виконувала свої обов'язки.
Канал пройшли.
Відразу після того, як Суець лишився за кормою, капитан вмер. Розтин в Калькутті, поховання в казковій Башмачці, між Дніпром та Запоріжжям. Прожив усього 49 років.
За три місяці до того він містичним чином з'явився з небуття в нашому житті, погрався з чотиримісячним Нестором, своїм першим онуком-хлопчиком, розповів пару своїх морських оповідань, благословив нашу родину, й пішов у рейс.
Як він сказав, "Моряки для живих є мертві, а для мертвих - живі".
На згадку нам лишився його бінокль, через який ми дивимося його очима. Та й гени, звичайно.
Це оксанин тато.