18 лютого 2020 р.
Репутація та викривлене світосприйняття.
Як писати про те, чого нема? В Україні слово є, а поняття таке - відсутнє.
Репутація - це коли слідкуєш за словами, але не брешеш. Це коли одна дія чи хвилина бездіяльності перехрещує всі минулі досягнення та нагороди. Це коли через дію ти отримуєш право голоса, й так само через дію ти його можеш назавжди втратити.
Український суддя чи український прокурор - це також репутація.
Світова історія має багато цікавих прикладів. Кнут Гамсун писав цікаві розумні книжки, але у підстаркуватості почав вихваляти Гітлера, тож, в притомних норвежців він більше не герой. Назавжди.
В Україні Махно вбивав українців та об'єднувався з ворогами молодої держави - він досі герой. Донцов намагався допомогти збудувати незалежну самостійну державу - його ніхто не знає. Пантеон великих українців для широкого загалу зайнятий зовсім не тими фігурами, що треба.
В Україні хтось писав листа ще за часів динозаврів проти академіка Сахарова. Якби був інститут репутації, кар'єра людини скінчилася б 1991 року. Але ні(т). Досі головує здогадайтеся де.
Перший секретар компартії уересер з ідеології повинен був бути викинутим з політичного життя лише з пенсією за позування при виготовленні пам'ятника недокомунізованому Щорсу, але ні, ця людина в нашому глибоко травмованому посттоталітарному суспільстві стає президентом.
Вся Україна бачила те зло, що несе підконтрольна росіянам "сім'я Януковича", але більш за десять мільйонів співгромадян вирішили, що саме такий очільник потрібен державі.
Журналісти 1+1 (г.. плюс г..) колись вже вибачалися за маніпуляцію та брехню. Пройшло декілька років - для країни з відсутністю поняття репутації - це вічність. Вони знов чорнорото брешуть. Вибачатися будуть лише тоді, коли реально побачать шибениці.
Чому переміг клоун з генератором випадкових слів замість мозку? Бо за Пороха, навіть без тонн інфолайна з телевізора, треба було працювати та самовдосконалюватися. Кожному. Треба було встати зі стула та сказати: Все, росія - ворог, Крим - це Україна, я люблю свою країну ет сетера. Що відбулося в нас? Навіть в Маріуполі, що встиг побачити звіряче обличчя орків, більшість була за зе. Це - симптом важкої хвороби суспільства, а не ознака демократії.
Люди надто довго читали Швейка замість Біблії. "Якось воно будЕ, бо ніколи не було так, щоб ніяк не було", - відмінно легло на авдиторію Гордона та Табачника. Люди захотіли повернення часів Кравчука, Кучми та раннього януковича, Повалій та Кіркоров на телебаченні, зарплата, кум порішає й тому подібне. Зе їм це обіцяв. Яка там армія, віра й мова? Це високі матерії, набагато вищі за "срати-реготати-жрати-спати- повторити". Так простіше. Й мови вчить не треба.
Наші люди не готові втрачати репутацію. Не вміють програвати. Знаєте, з подивом взнав, що хтось досі слухає Піховшика. Блін, думав, це вже років 15 як лайлмве слово.
Люди слухають шарія... Тут без коментарів, бо слово "махохізм" також має коріння українського (територіально) походження.
Великі блохери, бува, ляпнуть х.ню, а потім огризаються лише серед тих, хто дивиться їм у рота ти вилизує стару морщинисту дупку. Як жеж їм страшно втратити авдиторію!.. Хизуються один перед одним, лайками міряються. Періодично пишуть, що грошів у хаті нема, може, й купить хтось. Росіяни це також бачуть, якшошо. Та - перекупують.
Якби в нас був інститут репутації, нашу політеліту було б просіяно через дрібне сіто, й залишилися б більш- менш притомні люди.
Колись, я вірю, так і буде. Не треба хвилюватися, якщо вибирати буде нема з кого, якщо всі герої минулого матимуть якісь дрібні недоліки, а нових вирощувати - це приблизно сім рокіа.
Коли буде майже нема, з кого обирати, тоді почнеться найцікавіше.
Скоріше б.
#LiterLG