Знов ніч не спав, бо клятва гіппопотама, зарплатня та в інтернеті вашому зрада й хтось не правий. Звичайний мій день, взагалі-то.
Тепер по справах вештаюся старим Таллінном, заразом нові легенди вигадую. Красиво. Холодно. Снігу нема, трохи вище за нуль градусів. Вітер приносить йод десь з-за сірого моря. Бруківка блищить, поодинокі корейці доводять в готелях, що вони не китайці, мряка додає містичного туману в фотографії.

Какао попити, зігрітися. Давно не пив, ви ж знаєте, чому. В кав'ярні людей багато, заїжджі, голосять. Щож, голосніше, ніж треба, побалакав телефоном українською. Це в нас з жінкою "Code eleven" (вимовляється з шотландським акцентом). Слава Йсу, пітерські туристи швиденько чогось позатикалися та незабаром крабиками повистрибували. Крабиками, це коли стати раком та йти боком. Воно й зрозуміло, в дзеркалі я ще віддзеркалююсь, але хреновенько: обличчя бліде з ночі, очі червоні, а в них скачуть нічні закривавлені та обригані співрозмовники, ллється та бризче інфікована різними вірусами кров, а глибоко в голові ще гуде п'ятимовне матючіння від бесід найкращих людей казкового міста, що також чомусь не спали.
Прапори містом висять. Шведський, фінський, американський, ірландський, ірландський, ірландський (бо паби популярні), потім ворожий, а навпроти того посольства у вікні іншого будинку - наш, український, з кольорового паперу. Щоб не забували.
Зайшов до великої церкви. Служба Божа естонська, лютеранська. Якраз проповідь йде. Людей багато, слухають. Кому не видно, проектором на стіни пастора показують.
- Коли ви йдете в тренажерний зал, - каже пастор, ви можете просто робити багато селфі...
(Сучасненько, тож люди уважно ловлять слова)
- ...але то не є роботою над собою. Щоб отримати результат, треба робити це правильно, регулярно, постійно та наполегливо підвищуючи навантаження," - продовжує священник.
(Люди в залі спортивні, тож погоджуються та кивають головами)
-...Недостатньо зайти та стати на "орбітрек" лише один раз на 14 хвилин на шостому рівні напруги, хоча це краще, аніж не зайти до залу зовсім," - продовжував тримати увагу падре.
(На стіні ліворуч привернув увагу помічений червоним хрестом ящик з набором для першої допомоги та дефібрилятором. Як цікаво, хрест в церкві, червоний хрест, та прилад, якого, як сьогодні читав у дівчат, нема в Борисполі).
- ...Так само з церквою, як з вашими тренуваннями, - підвів пастор до логічного висновку.
Мені пора йти, я перехрестивсі на свій, тобто наш, східного обряду, спосіб, та пішов собі далі.
Колись давно, коли навчався в фізико-математичному класі, обирав, ким хочу стати - священником чи істориком.
Але не так склалося, як гадалося. Воно й краще. Сім'я, друзі, спостереження за людьми та й закордон, врешті решт.
"Клянуся Аполлоном-лікарем, Асклепієм, Гігеєю та Панакеєю..."
#LiterLG