Білий, неймовірно красивий, мовчазний та маскулінний Бред Пітт отримав Оскара за найкращу чоловічу роль другого плану. Весь кінематограф 2019 року немов зменшився до однісенької сцени з "OUaTiH": асоціальна хіппі-смокталка щось пропонує Кліфу, він дивиться, та каже їй "Ні". Все, чарівний фонар кіномистецтва запалився, а простий діалог моментально набирає глибини та назавжди входить до золотого кінофонду.
Хоакін Фенікс настільки точно відтворив на екрані F-діагноз Джокера, настільки переконливо поводив себе на екрані, настільки темні води плескотіли в глибині його дивних очей, що починаєш перейматися, чи не повторить він трагічне злиття з темною особистістю Джокера попереднього яскравого виконавця - Хіта Леджера, що отримав Оскара за цю роль вже після смерті. Мабуть, в акторів є рецепти не тільки фізичної, але й психологічної реабілітації після такої роботи.
Сказати правду, ми так переймалися за відновлення актора тільки за Діану Крюгер після "Aus dem Nichts", мабуть, це професійне. Отже, Хоакін - найкращий актор-чоловік.
Струнка Рене Зельвеггер вже не та пухлява мила незграба Бріджит Джонс, але її перетворення на підбухуючу мати Лайзи Мінеллі - Джуді Гарланд з повним відображенням міміки, рухів, пластики та цікавим переспівуванням голосу - одноголосно Оскар.
Емм... купа Оскарів (та золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю) за "Паразита" (доречі, чому перекладають в множині, паразитИ?)... Як би це сказати... Корейська соціальна драма з елементами трешака, дирами в сценарії (сценарій - теж Оскар, якшошо), обірваними сюжетними лініями, пласкими героями... Коротше, все те, що я наслухався свого часу від тих, хто не розумів успіх мого улюбленного Кримінального Чтива, можу вже від себе повторити про цей корейське творіння. Ні, може, для Південної Кореї це кино про людей та бидло є проривом, я знаю?
Після Паразиту організм конче потирпав від бажання вимити шлаки, чи як там кажуть. Був готовий повністю передивитися Ірландця. Двічі. Що ж поробиш, як майже завжди, фільм Мартіна Скорсезе з десяти номінації отримав нуль (0) Оскарів. Ну й фіг з ним, бо коли актори з нього та сам режисер (дай їм Боже прожити стільки, скільки відміряв Кірку Дугласу) почнуть відходити до небесної компанії справжніх зірок, всі будуть постити фоточки з цього фільму та писати спогади, якими славними хлопцями вони були. Бо фільм за романом "Я знаю, ти фарбуєш будинки" є шедевром, а корейського Паразита хіба хтось згадає за рік?
...А ще народжена в Києві Олена Андрейчева з статуеткою за документальну короткометражну стрічку "як дівчинці навчитися кататися на скейтборді в зоні бойових дій" про Кабул (та жодний блогер про це не написав)...
А ще Елтон Джон, майже не змінився. За останні років тридцять. Біллі Айліш з Греммі (хто сказав без голосу??) співала Yesterday, пісню, яку дуже полюбляли її бабусі та дідусі.. Пісня з Рокетмену добра. Емінем... з тією самою піснею, що багато рокув тому...
Наступного року, мабуть, всі Оскари віддадуть жінкам, навіть за чоловічі ролі, афроамериканцям та замість Двох Пап знімут щось про Двох Мам (одну буде грати Грета Тунберг, вона ж співатиме). З іншомовних, вважаю, звернуть, нарешті, увагу на перспективне індійське кино.
За вікном майже третя година ночі, тиша, ллє дощ, великі краплини несуть у собі кришталики льоду та вся маса води, що падає з неба, рясно перемішана зі снігом. Саме час дивитися якесь своє, не обов'язково (хоча можливо) оскарівське кіно.