Жанр, який не дуже люблять. Воно нібито й зрозуміло, бо переказ всього передбачуваного сюжету, зазвичай, вкладається в одне-два речення, панорамні картинки дикої природи, коней, змій та корів чергуються з перестрілками, довгими патосними
діа- та монологами, малозрозумілими відсилками до американської та мексиканської історії, а також безкінечними повторами сцен та музики з культових фільмів минулого. Жінки не люблять вестерни через те, як та в ролі кого їх показують на екрані, чоловіки – бо дуже помітний контраст між їхнім реальним нецікавим існуванням та внутрішньою свободою кіногероїв.
Але все ж таки в цього жанру вже сотню років є свої прихильники, є індустрія, й навіть зірки «звичайного» кіно з задоволенням надягають шляпу, швидко переймають неприємний протяжний південноштатівський акцент та хоча б на деякий час поринають у жорсткий, але прекрасний, сповнений суворого первісного психологізму та виживання, світ.
- Фільм про ініціацію мачо в людині. «The power of the dog» («Влада пса»), 2021. Фільм про ковбоїв в справжньому, не кіношному значенні. Стада корів та хлопці, які їх переганяють. Два брати, що збагатилися на цьому. Жінка та юнак. Ось, в принципі, й всі герої. Ще готрий ніж, віскі, горбата гора, рояль, чоботи, кролик та мотузка з сиром’ятної шкіри, яка невідомо навколо чиєї шиї затягнеться. Простий сюжет можна зрозуміти з цих вихідних даних, але треба додати, що фільм – дитина нашого сучасного західного світу, режисер – жінка, суворого мачо прекрасно грає (іноді оголений) Бенедікт Камбербетч, а фільм вже називають одним з претендентів на масу нагород. Тонкий символізм кожної деталі, глибоке дослідження внутрішнього світу героїв, різне розуміння, хто тут хороший, а хто – поганий та висновки, які кожен зробить для себе. «A man was made of patience and the odds against him» (Можна перекласти як «чоловіка роблять чоловіком терпіння та обставини, які проти нього»).
- Фільм про справжнього мачо. «Old Henry», 2021. Дія фільму відбувається в одному місці, майже не розтягнута в часі, героїв також небагато. Звичайний небагатослівний фермер Генрі навіть тричі за стрічку однаково виходить на свою терасу, але, як казав інший персонаж, «ніколи не бачив, щоб звичайний фермер так тримав револьвера». Знов юнак-син, що хоче вирватися у великий світ (доньки в вестернах, зазвичай, не народжуються), таємниці в минулому, ганфайтерські навички, зрада та сумнівна перемога, й важко розібрати, хто тут кому «добрий, поганий, злий». Справжня легенда, яка ніколи не вмирає. Шикарний дует Тіма Блейка Нельсона та Скотта Хейза знов разом на екрані після «Дитини Божої». Не є обов’язковим, але вітається, якщо до перегляду «Старого Генрі» ви мали нагоду в своєму житті бачити кіно 1988 року «Young Guns» з молодим Еміліо Естевесом.
- Фільм про мачо, який життя прожив та зрозумів, що мачізм то фігня, бої півнів, а в житті є справжні одвічні цінності. “Cry Macho” («Мачо плаче»), 2021. Якось оцінювати Клінта Іствуда, а тим більш критикувати його, а ще гірш - писати, який він вже дуже старий – це зневажати його величезний вклад в світовий кінематограф взагалі та в формування сучасного жанру вестерна зокрема. Діду дев’яносто один рік, він всім своїм життям показав відданість своїй справі та американським цінностям, він вже десятки год є сам собі кіномонументом, і це більше ніж мають років сучасні кінокритики. Щодо фільму, то сюжет дуже простий, не такий жорстокий, як «Рембо 5», майже все передбачувано та зрозуміло, крім чоловіків є цілих два з половиною яскравих жіночих персонажі (одна в червоному платті, інша – в вишиванці), але нам би всім мати таку світлу голову в такому віці та так опукло, символічно, зрозуміло та доступно показати на екрані чоловічу психологію в різні періоди життя, від підлітка з бійцівським півником до (не)звичайного дідугана, дай йому, Боже, здоров’я. “This macho thing is overrated” («Ця хрінь про мачо занадто переоцінена»).
І взагалі, краще самим подивитися та скласти своє враження.
Чи не дивитись
«We all have to make choices in life, kid.»
Всім нам треба в житті робити вибір.
Всім
#CinemaLG