Джентльмени, 2019. Режисер Гай Річі.
Якщо вам хочеться на дві години відключитися від реального життя (з його вірусами, рахунками, погодою та надрозумними виборцями), то слід подивитися новий фільм Гая Річі, знятий не гірш за старі фільми Річі.

В житті з давніх давен популярні два типа героїв - багаті та успішні та, навпаки, бідні та злиденні. Зрозуміло, яка тенденція перемагає: ви багато бачили фільмів, де шериф Ноттінгемський був би позитивним персонажем, а Робін Гуд - несимпатичним (це - головне) злодюжкою? Отож.
Чомусь вважається, що історія "маленької нещасної людини" більш драматична, більш цікава. Це довів до абсолюту великий Чарлі Чаплін, його успіх намагалися повторити безліч разів, тож, зараз маємо Джокера. Їй бо, треба знімати про страждання нещасного аквареліста у вирії хлорних газів Першої Світової - успіх забезпечений (крім однієї страни, але світ великий).
У фільмі Джентльмени - десь дюжина розумних, яскравих, харизматичних, маскулинних персонажів - чоловіків та одна, але фантастично бомбезна, жінка. Це не чергова історія "маленької людини", на щастя.
Чарлі "кінг Артур грай МакГрегора" Ханнем своєю роллю виваженого інтелигентного розумника-консільєрі майже наздогнав Роберта Дюваля з Хрещеного Батька, еталона тієї ролі. Майстер перемовин, добрим словом та автоматом під плащем можна досягти більшого, ніж просто добрим словом.
Меттью МакКонегі, голосом якого треба промовляти всі ті цитати про "недостатньо поводити себе, як король, треба бути королем" - красень, мачо 100500-го левела, зразок чоловіка, бізнесмена та блискавичної реакції.
Його офігенна екранна жінка, Мішель Докері з Аббатства Даунтон (хто полюбляє брітіш-акцент, знає) грає прекрасно. МакКонегі в тому фільмі (та й в житті, мабуть) мав змогу мати будь-яку жінку, але показує, як і за що кохати одну єдину. Та як її захищати.
Живий та балакучий Г'ю Грант, який в житті зумів перерости типаж "чарівних очей з поволокою" та тепер має можливість невимушено грати складні ролі, як в другому Падінгтоні, наприклад. Чарівно лапає Ханнема за коліно.
Моя особиста премія - Колін Фаррелл, у фільмі - прямий, чесний, сильний та сміливий (хто сказав - тупий?) Тренер, Коуч. Доречі, хто скаже, що за акцент тут в нього? Айріш? Паровозиком медаль костюмеру за його (та й інших, в принципі) одяг.
Круті китайці, старі й молоді.
Круті ці, як їх правильно, лондонці африканського походження, репери. Шикарний діалог з фільму: Він назвав мене чорним віслюком, це расизм. - Ні, ти чорний? Так. Ти віслюк? Так. - Це не расизм, це констатація факту.
Реп ютьюб-блогерів - чипляє.
Багатий росіянин "Аслан" серед обдолбаних деградуючих нащадків британських аристократів - показує сучасні світові реалії.
А також купа крутих другорядних, смачно прописаних, героїв.
Гай Річі, нарешті, після студійних Холмсів та Аладдіну повернувся до джерел, до часів канонічного "Карти, гроші, два стволи" та "Снетчу". Улюблене його бразильське джиу-джитсу в кадрі є, екс-дружини - Мадонни - немає, фирмовий стиль є, при чому, на найвищому візуальному рівні. Тобто, все гут.
Фільм про те, що не все в житті - гроші та джаст бізнес. Є любов, дружба та вірність.
"Я прийшов з миром", - та інші кіноцитати.
Недостатньо поводити себе, як король. Треба бути королем.
Фільм рівня найкращого гангстерського кіно.
Оксана вже тиждень повторює найкращу сцену: Просто положи... мобілу... на землю... (дихає після бігу) та біжи!!!
#LiterLG