#CinemaLG
Ми відвідали чудове кіно
"Казка про Коника" (Sõda ja puuhobune, Tales of a Toy Horse). Україна, 2021.
Фільм, що був представлений на Талліннському фестивалі документального кіна
DocPoint Tallinn

Відсторонено писати про цей фільм особисто в мене не вийде, бо це прекрасна робота наших друзів. Ми чекали на вихід цієї стрічки.
Ще на початку далекого 2014-го року Естонія прийняла на лікування та реабілітацію поранених на Майдані, й ми тоді познайомилися з Денисом
Денис Страшний
Страшним, режисером майбутнього фільму. Денис тут, на Балтиці, знайшов не лише нових друзів, а й зустрів кохання свого життя - чарівну Уляну Осовську (
Ursa Mare
), яка стала співавторкою фільму, що ми подивилися вчора.
Звичайно, нашими хлопцями та дівчатамі опікувався Центр Української Культури
Ukraina Kultuurikeskus
Таллінну, на чолі з паном Анатолієм
Anatoli Ljutjuk
Лютюком та його чудовими синами -
Nestor Ljutjuk
та
Bogdan Ljutjuk
. Хто хоч раз був в цьому центрі - найкращому в світі - той ніколи не забуде неповторної казкової атмосфери, містичного сяйва дерев'яних іграшок та чудових ароматів старої, але працюючої друкарні. Тут можна було зустріти в будь-який час безліч цікавих людей - політиків, митців, "звичайних", але безкінечно цікавих своєю індивідуальністю людей. І, звичайно, собаку Мушку.
Пан Анатолій має поважний вік, статус монаха в миру, але енергії в нього - на сто молодиків вистачить. Важкі роки війни в Україні Естонія як держава, її громадяни та українські діаспоряни допомагали нашій країні. Конкретно пан Анатолій особисто їздив та й їздив з Таллінну прямо на Схід України, в зону бойових дій, допомагати людям, що живуть на лінії розмежування, школам та лікарням. Його спілкування з нашими військовими, цивільними, політиками, лікарями та волонтерами було ретельно зафільмоване безстрашними Денісом та Уляною.
Але й це ще не все. Так був би гарний телефільм, але картина Уляни та Деніса бере вище. Не сприймайте як спойлер, але у фільмі йде ще про одну дуже важливу тему. Яка доля наших друзів - тварин - у цій війні? Головний символ волонтерів - невтомимий іграшковий Коник на дивовижних анімаційних вставках чудово ілюструє абсолютно реальні історії з життя. З життя песиків, корів, зайців, сичів, що потрапили під ворожі російські кулі та міни. Мультиплікація по малюнках пана Лютюка оживає під прекрасну музику (недарма продюсером картини є найкращий естонський мультиплікатор та добрий товариш
Ülo Pikkov
), й це пробирає нас до мурах по шкірі.
Скажу правду, мені дуже пощастило мати велику честь чути ці оповідання від пана Анатолія вживу, фільмувати їх для особистого архіву, тримати в руках зроблену вручну велику книгу з пригодами Коника, торкатися тих сторінок, тих папірців, бинтів та шматочків форми наших героїв, багатьох з яких вже немає з нами.
Щодо міжнародного формату, то дуже правильно розповідати й розповідати іноземним глядачам прописні істини: Росія - агресор, здійснила напад та окупувала деякі території України, там йде зараз справжня війна, є дксятки тисяч загиблих й поранених серед військових та цивільних. Сотні тисяч тимчасово переселених. Ви не повірите, але роки йдуть, і європейський глядач бачить та чує вкрай мало про нашу війну. Був чудовий та сумний документальний фільм Марії та Анастасії
Старожицька Марія
Старожицьких
Війна химер The War of Chimeras
, були "Unbroken women" ("Нескорені жінки"), талановитої та прекрасної Ольги Волинської
Olha Volynska
про Ірину
Ірина Довгань
в тому числі, тепер є "Казка про Коника".
Дякуємо авторам фільму, всій диаспорі, естонським та українським друзям, через яких ця казка стала реальною.
Це дуже добра та важлива справа.
Обов'язково подивіться.
#LiterLG