Потрібно цінувати людей, що народилися поряд з нами та стали всесвітньо відомими. Весь світ знає американський кінематограф та премію Оскар. Але як пов'язана Тернопільська область та Голлівуд?

Спробуємо знайти зв'язок.

Тернопільська область має більше фортець та замків на одиницю площі, ніж Франція. Один з них - Буданівський замок. Люди тут жили зі споконвічних часів, від трипільців та ще раніш, мабуть. Взагалі,

Теребовлянський район має безліч рудзинок, одна Зарваниця приховує стільки давніх та сучасних секретів, що вистачить на роки досліджень.

Будз - солодкуватий гуцульський сир з молока вівці. Овечий сир, тобто. Його за особливим рецептом виробляли саме тут, у східній Галиччині, й містечко отримало назву Будзанів. Цікаво, що ща часів Хмельниччини більшість галицьких замків чинили спротив Богдановій армії, але тільки в Будзанівський фортеці українські мешканці міста самі об'єдналися ще до підходу головних сил козаків та захопили владу в поляків. Потім, з плином столітть, режими багато разів змінювалися, відповідно історії цього непересічного регіону України. Вже після другої світової комуністи відповідно загальній деполонізації змінили назву "Будзанів" на "Буданов" (а Тарнопіль на "Тернополь"). Тепер це Буданів. А шкода, бо сир "будз" - смачний.

Лі Страсберг

Майже 120 років тому, ще за імператора Франца Йосипа, в самому Будзанові, у батьків Іди та Боруха Меєр Штрассберґів народився хлопчик Ізраель. Сім років сім'я ще проживала в Галиччині, до поки 1908 року не емігрували до США. Новим домом для семирічного хлопчиська - після тарнопільських пасторальних краєвидів, сирів, затишної оселі та раю безтурботного дитинства - став величезний Нью Йорк.

Коли трохи подорослішав, Ізраель Штрассберґ змінив ім'я на Лі Страсберг. Невисокий єврейський парубок мріяв стати актором. Прийшлося конкурувати з найкращими молодими бродвейськими акторами тих часів, а це було важко.

Допоміг випадок. В театральному світі тих часів жваво обговорювалася "система Станіславського", й два представники цього методу - поляк Рішард Болеславський та росіянка Марія Успенська - відкрили в Нью Йорку свою акторську школу. Нашому герою Лі Страсбергу пощастило там навчатися (також стало в нагоді багатомовне галичанське дитинство), та більш того, зірки так склалися, що він став найкращим учнем.

Розуміючи деякі обмеження для розкриття себе самого як актора на сцені та в кіно через дрібнофактурність, Ізраель вирішив стати найкращим вчителем для майбутніх зірок, тож, з однодумцями відкрив 1933 року "Group Theatre", де проводилися найкращі вишкіли для голлівудських та бродвейських акторів. Потім, коли інший суперечливий геній - Елія Казан - заснував влітку сорок сьомого свою акторську студію, Лі Страсберг погодився об'єднати зусилля та очолити навчальний заклад.

Елія Казан, Марлон Брандо, Стенлі Ашер та Джеймс Дін

До самого відходу (на початку вісімдесятих) в найкращий світ Лі очолював цю найкращу в світі школу акторської майстерності. Через Actors Studio пройшли Марлон Брандо та Пол Ньюман, Джеймс Дін та Мерелін Монро, Аль Пачіно та Роберт Де Ніро, Харві Кейтель та... Та багато, багато, багато інших видитних акторів.

Мерелін та Лі Страсберг

Мерелін навіть дуже товаришувала своє коротке, на превеликий жаль, яскраве життя з мудрим Лі Страсбергов, літала за першою нагодою до нього через всю величезну країну та залишила саме йому у спадок велику частку своїх накопичень, а це говорить про багато що.

Взагалі, акторів можна готувати двома принципово різними способами. Перший - актора вчать якнайшвидше та якнайглибше вживатися в одну роль, потім - в іншу, потім - ще в третю і т.п. Актор профессійно змінює маски, чудово грає, має успіх, його люблять режисери та глядачі, але такий актор майже повністю втрачає власну особистість, не розвивається, як людина, тобто, не може вільно існувати поза межами сценарію, без затвердженного тексту верзе маячню та безглуздо (але красиво) позує на публиці. Це все накопичує проблеми для такої особи та його близьких. Якщо навчений за таким методом актор стає президентом, проблеми мають всі.

Брандо у школі Лі

Другий метод - а саме його пропагував Лі Страсберг - в розвитку самого актора як особистості. Вони з молоддю паралельно суто зі сценічними дисциплінами навчалися іншому, обговорювали складну поезію, брали уроки джазової музики, основ політики, економіки, філософії. Коли на екрані розмовляють Де Ніро та Аль Пачіно, наприклад, то це розмова, насамперед, двох особистостей, при чому так само вільнота на будь яку тему вони можуть розмовляти й поза знімальним майданчиком.

Глибока та розумна людина поводить себе з гідністю, може, тому представникам цього методу так влучно вдається грати представників мафії. Нажаль, для Мерелін Монро та Джеймса Діна це виявилося проблемою, бо людський загал та окремі особистості хотіли бачити в них лише сексуальних красуню та красунчика, ігноруючи інтеллект та глибину особистості.

Сам Лі Стросберг з'являвся на великому екрані не часто, але яскраво. За роль єврейського мафіозі в другій частині Хрещеного батька його було висунуто на премію Оскара за найкращу чоловічу роль другого плану. Переміг тоді в цей номінації його учень, що грав молодого Віто Корлеоне в цьому ж великому фільмі. Пам'ятаєте, хто це?

Лі Страсберг та Аль Пачіно у Хрещеному батькові 2. Обидва не отримали Оскара

Кількість нагород, що отримали учні Лі Страсберга, важко підрахувати. Лишилася любов та пам'ять. Лишилася школа, там головує тепер "містер Уайт" (містер Вулф, Юда та Анджело Бруно в одній особі), тобто Харві Кейтель.

Попри те, що Лі Страсберга трошки менше сорока років, як нема з нами, фільм Скорсезе "Ірландець" 2019 року можна вважати пам'ятником цьому видатному вчителю акторського мистецтва.

Що до питання важливості назв провулків, якими ми крокуємо нашими містами, то маю надію, що якась вулиця у Буд(з)анові буде колись називатися ім'ям народженого тут Ізраеля Лі Страсберга. А може, й в самому Тернополі відкриють йому зірку чи меморіальну дошку. В Америці ж є.