Балтік
Можете нас ще раз привітати. Добігло логічного завершення наше навчання на базі Балтийського яхтового клубу. Більше ста годин теорії та цікавезна практика на морі...
...Таааак... Читаємо задачу знову. "Станом на 23.00 обсервоване місце визначено за двома компАсними пеленгами: перший - 171⁰ південний маяк острова Пранглі, другий - 247⁰ північний маяк острова..."
Ми ретельно вчитуємося в задачу, шурхотімо сторінками зошитів, пишемо чорновики, перераховуємо курси з поправкою на девіацію та магнитне склоніння, додаємо чи віднімаємо течію та дрейф, креслимо курси на навчальних картах, потім нервово витираєм все та креслимо знов. Треклята яхта "Фрея" з задачі то (за нашими підрахунками) опиняється на мелі, то йде на таран на маяк, то опиняється з іншого боку якогось острова. Загадковий крюйс-пеленг малюється в протилежний бік, правило CadeT забувається, паралельна линійка малює непаралельні лінії, робота двома навігаційними транспортирами вводить у просторовий тупик, а олівцеві лінії відрізняються товщиною від тих, які мають бути. Валєра, що сидить навпроти нас в навчальному класі обличчям від зосередження стає схожим на баклажан. Рома сопить, Дима слюнявить олівця.
Наш керівник, вчитель та наставник Ігор - прекрасний викладач. Він так здорово, легко та доступно дає складний матеріал, що прогрес йде швидко. Ігор підтягнутий, засмаглий, енергійний, "контролює периметр". Ігор знаходить підхід до кожного курсанта, зацікавлює, передає досвід та знання. Саме завдяки йому в нас стаксель - це стаксель, грот - це грот, в слові компас наголос на другому слозі, та інша низоземсько-кронштадська морська термінологія, трохи осучаснена доброю морською практикою.
Кожен з групи - доросла людина, зі свїми примхами та тараканами. Ігор вміє тримати цікавість та, водночас, дисципліну. Є типові "комерси", "спортіки", відповідальні та розсудливі "прораби", є обережні в житті "бухгалтери", є ніби з іншої планети "дєвачка", "айтішнік з Києва", є наповнююча своїм вогнем та енергією ціле приміщення Оксана, ну, я там десь. Прекрасна модель людських взаємовідносин. Але всі прийшли вчитися, всі виділяють години у вільний від роботи час на важкий об'ємний курс, всі вчать ті знаки, сигнали МППСС-72, будову моторів, навігацію, лоцію, метеорологію, радіо, будову корпусу суден, ходові вогни, латеральні та кардинальні знаки, прапори, знаки біди та першу медичну допомогу. Роздруковані матеріали - це стос папірів, який не влазить до наплічника. А ще морська карта Фінської затоки, інструменти (тепер здригаюся, коли в кіно ними користуються неправильно), вузли, навчальна таблиця девіації та калькулятор.
Так пройшло півроку. Шість місяців, коли ти малюєш на роботі кораблики (насправді - повторюєш теорію), потім кольорові "новембер-чарлі", в очах рябить від зелених, червоних та білих нічних корабельних вогників, увісні ти оголошуєш в рацію "Panpan, panpan, panpan, this is yot (yacht) "Anna", yot "Anna", yot "Anna"...". Ти вчиш нормативні довжини якірних канатів в метрах та підйомну силу рятувальних жилетів в Ньютонах.
На практиці все одно в нас є проблеми при маневруванні (назовемо це так, м'яко та без зайвих деталів), стаксель загортається сам на себе та на свої ж гострі лати (тут про всяк випадок зацензуровано два абзаца тексту про відмінність жіночої та чоловічої реакції на надзвичайну ситуацію), а іноді навіть чути від інших суден страшні п'ять коротких сигналів, що коректно перекладаються як "я не розумію ваших намірів". Але зрозуміло, це є питання годин, миль та років тренувань. Головне - база та школа. Повороти оверштаг та фордевінд, маневрування, відпрацювання "man over board", швартовка та все таке інше. Так, добра клясична школа. Це вже отримано. Іспити та заліки здані.
Тож, маємо зараз нові європейські офіційні документи на некомерційне керування моторним чи вітрильним судном до 24 метрів без усіляких обмежень.
Такі собі шкіперські права.
Права капітанів без обмежень.
Допоки дихаємо - живемО.
Дякуємо вчителю. Вчителям.
Всім.
#LiterLG