2119 рік
Четверта світова війна скінчилася перемогою Об'єднаного євроазійського халіфату над Атлантичним союзом держав.

Маленька Ісландія лишилася останнім притулком для колишніх носіїв великої європейської цивілізації та прийняла десятки мільйонів біжинців з усіх п'яти континентів. Цей острів вікингів тепер схожий за щільністю населення на Токіо зразка ХХ сторіччя. Якщо точно, з чотирьох материків, бо обидві Америки загинули ще в Третю світову.
Жодного спротиву лютим бородатим халіфатським військовим вже ніхто ніде не чинив. Не залишилося героїв, здатних очолити повстання. Ніде. Люди мали порцію хліба та видовищ, правлячий клас жорстко карав прояви непокори.
В Карпатських горах зненацька почався бунт. Ніхто вже не пам'ятав, що то за люди, бо під час кривавого ХХІ сторіччя все змішалося. Але їм єдиним вдалося якось народитися з попілу, знищити окупаційну адміністрацію та заснувати фортецю ,,Данапар". Ніхто не міг пояснити, що то за слово, щось з забутого минулого.
З метрополії висилали війська, але повстанці якось змогли зорганизуватися, прокинулися сховані в ДНК гени воїнів та вже третя ординська армія лишалася гнити у горах.
Авіація міняла ландшафт касетними бомбами, здавалося, ось-ось - і в повстанців скінчиться їжа, але вони якось містично відновлювали сили.
І тоді серед заколотників почали поширюватися думки, що ворог - не у столиці Халіфату, ворог - тут, у Данапарі. Базікали, що ватажки думають лише про себе, вбивають найкращих, не вміють керувати та взагалі, навіщо нам оті вишиванки, якщо під Халіфатом по п'ятницях давали додаткову хлібину з бурячиною та раз на місяць у барак приїжджав пересувний цирк, а з работорговцями можна було іноді домовитися.
Скінчилося тим, що заколотники самі вбили своїх ватажків та почали сперечатися, хто, чим та як буде керувати, коли повернеться Халіфат.
За добу прийшли війська з метрополії та знищили усіх людей в Данапарі.
Десь від тих гір на схід, на випаленому ще Великим вибухом Третьої війни степу у земляному схроні стара сива бабуся обережно склала до надійного місця рушник, вишиту сорочку та товсту затерту книгу. Діти, дванадцять підлітків, що вона встигла врятувати з Данапару, ще коли ватажок був живий, та яких вона привела сюди, на територію, що Халіфат вважав зараженою, були повинні заснувати нову колонію. Зараз дітлахи шукали навколо їжу, як вона їх вчила.
Стара їх потім навчить тому, що знає та вміє. Вони будуть рости, співати, вишивати, рибалити, полювати та вчитися воювати.
Бог дасть, їх онуки не прогавять шанс у 2219 році
І стара заплакала...
#LiterLG