Народився в естонській глибинці 1866 року. Завдяки брату Бернхарду наш Антс (тоді ще Ханс, на німецький манер) вивчився, поміняв декілька гімназій - Велісе, Хаапсалу, Ліхула, Пярну, нарешті - Ревель.
Намагався декілька разів поступити до Петербурзької художньої академії, привозив їм свої картини - не взяли.
За братовими документами якогось дива поступив до кавалергардів, бо статура дозволяла. Впав з коня, зламав ногу, півроку провалявся в ліжку. З кавалерії довелося піти.
На останні гроші доїхав додому, потім - до Риги. Звідти ПІШКИ (пам'ятаєте про зламану ногу?) пішов до Дюссельдорфу. Ну то й що, півтори тисячи кілометрів для кремезного (до кавалергардів малих не брали) двадцятип'ятирічного естонського хлопця з костилем та власними картинами - не відстань.
Йшов за своєю метою. В тому Дюссельдорфі в академії мистецтв викладав Франц Карл Едуард фон Гебхардт, німець, що також народився в Естляндії та був вчителем для деяких талановитих естонських митців.
Пощастило, професор розгледів талант молодого Лайкмаа та допоміг поступити до Академії.
Навчався старанно, побачив також Бельгію, Голландію, інші країни Європи, згодом - середземномор'я, північ Африки. Якось з Парижу знов пішки дойшов до Мюнхену.
Повернувся до Естонії, й взагалі перший з місцевих художників мав власну виставку.
1906 революційного року козаки генерала Безобразова без суду вбили Антсова брата - селищного голову Бернхарда Лайпмана. Антс переїжджає до Фінляндії.
Потім повертається до Таллінну, живе та працює там та скрізь по Естонській Республіці до тридцятих років.
1932 року переїжджає до нової власної оселі під Хаапсалу, та живе у чудовому мальовничому маєтку (ви всі бачили цю маленьку будівлю в екранізації Собаки Баскервілей як Мерріпіт Хаус Степлтона-Янковського).
Антс Лайкмаа почив з миром 1942 року.
Займає гідне місце серед імпрессіоністів та портретистів.
Брату Бернхарду, останніми словами якого були: "Люди Вігала, я йду за вас вмирати", в Хаапсалу збудовано пам'ятник.
Генерал Безобразов вмер в Ницці.
Картин багато, знайдіть час, роздивіться.
Що нас ще врятує, як не мистецтво та внутрішня сила.
#LiterLG