21 липня - 115 років з дня народження Олени Теліги - видатної української поетеси, зірочки української еміграції Польщі та Чехословаччини, гострого пера видань Донцова та Самчука, літераторки та зв'язкової ОУН.

Нелегально повернулась до Києва, зневажала всі накази німецької окупаційної адміністрації.

Загинула разом з чоловіком найбільш імовірно також 21 липня 1942 року в Бабиному Яру серед інших вбитих українських націоналістів, військовополонених всіх національностей, знищених за національною ознакою нещасних ромів та євреїв.

Олена Теліга – Танґо

І знов з’єднались в одну оману, —

О дивне танго, — і сум, і пристрасть;

Пливу на хвилях твого туману,

Згубила керму, спалила пристань.

І б’ється серце, і гнеться тіло

В твоїм повільнім і п’янім вирі;

Блакитне сонце мені світило,

А буде чорне, а може й сіре!

Чекає прірва на кожнім схилі,

Та сум і пристрасть манять, мов п’яну,

Пливти все далі, віддавшись хвилі, —

Зрадливе танґо, — твого туману.

Та потім вранці, під перший промінь,

Мені не пристрасть туманна сниться —

Зоріє ясно в чаду і втомі,

О світла ніжність, твоя криниця.