Като сказав стояти на одній нозі. Це натреновано, можна й постояти.

Като сказав: заплющіть очі — хай керує розум.
Раптом розумієш, що все не так просто. Із заплющеними очима починає кидати з сторони в сторону, підглядаєш.
Като підвищує голос: я же сказав заплющити очі! Ви не вірите своєму розумові, я просто кажу — стояти рівно, не дивлячись!

Вирівнюєш дихання, стоїш. Тренування йде давно, бачиш не тільки темряву, але й червоні круги перед очима, коліна тремтять, пальці на ногах як молоді корінці рослин відчувають підлогу та чують, хто як балансує з оточуючих.
Като сказав: довіртеся розуму! Розум сильніший, він скерує.
Хтось, це чути, підстрибує на місці, ледве втримуючи рівновагу.
Като сказав: ніколи, ніколи не писав і не напишу книгу про карате. Яка книга? Все тут, обличчя до обличчя. Вдих отак (з щумом вдихає), видих отааак (видихає). Хай інші пишуть, та з силой стукнув своєю бамбуковою, з металевим закінченням, тростиною біля моєї ноги (прострілило наче струмом).
Като сказав: серед темряви знайдіть білу точку, зачепиться за неї, тримайтеся та ніколи не впадете.
Він, мабуть, ніколи не читав про блакитньооку Настю Стрілецьку, але так само знає, як всі зірки Всесвіту зібрати в одну яскраву пляму та досягти розуміння й ясності у заплутаних речах. Цікаво, невже бачу...
Чудо, майже ніхто не балансує, стоять рівно, не пiдскакують. Різномастна група за декілька годин споріднилась з досвідченим Като, навчається, розуміє.
Като каже англійською, короткими різкими фразами. Так говорять в американському кіно японці, так казав Лесь, говорячи “Хто тобі заплатив?” у шикарній п'єсі “Йоко і самураї”, але Като це вимовляє від щирого серця, він такий є. Він не є лектором, декларатором, демагогом. Він практик до самісеньких глибин щирого серця. Все, що ми робимо, повинно працювати на перемогу. Ми тут не для балачок, не для фітнесу, карате не є балетом.
Якщо хтось не розуміє, Като не приховує незадоволення. Лається японською. Його жінка корректно посміхається, мабуть, краще деякі слова не перекладати.
Като сказав: Інь — це витримка, але не забувайте про Янь — не бійтеся вибухнути.
Като сказав: взагалі, не бійтеся.
Странно, в мене таке враження, що Като говорить фразами, що скеровані прямо до серця. Не бійтеся — один з девізів життя — промовив колись Іван Павло Другий. Безглуздо боятися, додав до тієї ж шальки терезів герой геніального фільму “Стукаючи в небесні двері”. Тепер запам'ятаю це у характерній вимові Като сенсея.
Като продовжує. Прості речі, що бачив багато разів у іншому виконанні, стають зрозумілішими. Одне торкання пальця чи тростини майстра коригує твою технику, стають яснішими нюанси, суглоби стають вільнішими, з'являється любов.
Като каже — треба любити займатися.
Като підходить частіше до тих, в кого не виходить.
Като каже, що ті, хто молодець, і так не кинуть заняття, а ті, хто відстають — можуть кинути, тож треба їх утримати.
Като вже далеко не молодий майстер.
Като займається все життя улюбленою справою та передає знання далі.
Після тренування Садашиге Като підписав мені пояс. Формальність, традиція...
Като сказав: ви в карате не виконуєте рухи, не просто махаєте руками й ногами.
Ви в цей момент живете.
Будьте собою.
Не бійтеся.
Живіть.
#LiterLG